Журналісти люблять складати рейтинги київських недобудов. У списках фігурують будівлі, з більш ніж 20-річним стажем здачі.
Добудовувати їх бажаючих особливо немає. Була спроба хоча б спростити процедуру розбирання недобудов і в листопаді 2015-го зареєстрований відповідний законопроект №3431, поданий Кабінетом міністрів України. У документі прописувалося спрощення процедури приватизації та держреєстрації прав на об'єкти незавершеного будівництва. Іншими словами, депутати пропонували продавати саму будівля на розбір без права власності на земельну ділянку. Однак 14 квітня законопроект відкликали.
Тим часом бетонні каркаси спотворюють вигляд Києва і руйнуються, перетворюючись в притулки для бомжів і бродячих собак. Б'ють недобудови по бюджету міста: з занедбаного будівництва не збереш податок на нерухомість. У столиці обсяг заморожених проектів складає 15% від всіх недобудованих об'єктів, а по Україні цей показник досяг 35%. Міська влада розглядали різні варіанти: передавати довгобудови в комунальну власність, надавати позики будівельникам, продавати на аукціонах і навіть повністю знести.
Є ще одна проблема, про яку всі знають, але вважають за краще не озвучувати - будь-який ошуканий інвестор відразу стає протестним електоратом і на наступних виборах голосує за зміну влади.
Кожен українська криза оберталася зростанням кількості будівельних скелетів. Недобросовісні забудовники, розраховували зірвати куш високих цін на нерухомість. Але, перерахувавши вартість матеріалів і робіт, вважали за краще піти з об'єкту. Десь були допущені помилки, і побудувати нове буде дешевше, ніж врятувати старе. Такий спір не перший рік йде по сумнозвісним "Дніпровським баштам".
Хтось став жертвою різкого подорожчання кредитів і не міг здати об'єкт, навіть продавши все майно. В результаті заставний будинок потрапляв до банкірів, які не поспішали вплутуватися в будівництво. Були й відверті аферисти на кшталт "Еліта-центру".
Більшість колег-будівельників воліють не зв'язуватися з довгобудами: такі будинки потребують серйозних експертиз і дорогих робіт, а ошукані інвестори собаку з'їли на судах і недовірливо ставляться до нового забудовника.
Повернути до життя будівельний скелет - це скоріше соціально відповідальна робота, ніж спосіб заробити. Ризиків багато: частина мешканців віддала всі гроші недобросовісному "попереднику" і хоче отримати своє житло без будь-яких доплат, частину "замороженого" будівництва доводиться демонтувати, проект міняти. Важливо також відразу вирішити і всі юридичні питання, щоб не загрузнути в судах.
Показова історія з нашим об'єктом, розташованому на вулиці Антоновича в двох кроках від палацу "Україна". Будинок за 10-річну історію змінив не одного власника, і пройшов десятки судів. В результаті люди, які купили квартири звернулися до нас. Ми ризикнули. Потенційних покупців квартир відлякували негативні публікації, яких вони чимало прочитали за цей час. На всі аргументи ми відповідали висновками експертів. А щоб підвищити інвестиційну привабливість комплексу пішли на зменшення площі квартир, а на перших поверхах передбачили місця під комерційну нерухомість: магазини, салони краси і т.д. У підсумку замість покинутої коробки в центрі міста, тепер красивий, сучасний комплекс, який виявився затребуваний у інвесторів.
Цей приклад доводить: реанімуючи довгобудови хоч і неможливо отримати такий же прибуток як на новому об'єкті, але це цінний вклад в репутацію компанії. І важко переоцінити соціальний ефект, коли вже зневірилися отримати своє житло кияни все ж в'їжджають в нову квартиру і змінюють, нарешті, статус в соціальних мережах з "учасник ініціативної групи" добудую мій будинок "на" щасливий новосіл ".
Прокоментуйте першим