Чи віддадуть забудовники столиці 1% своїх житлових комплексів? Назад

Чи віддадуть забудовники столиці 1% своїх житлових комплексів?

10 березня депутати Київради зробили важливий крок - звернулися до Верховної Ради з пропозицією внести зміни в закон "Про регулювання містобудівної діяльності".

10 березня депутати Київради зробили важливий крок - звернулися до Верховної Ради з пропозицією внести зміни в закон "Про регулювання містобудівної діяльності". Якщо коротко - парламент просять зобов'язати будівельні компанії віддавати 1-1,25% житлоплощі в новобудовах міста.

Ініціатива депутатів безумовно потрібна. З одного боку, така поправка конкретизує соціальну відповідальність забудовника перед громадою, а з іншого - забезпечить житлом сім'ї пільговиків, які роками стоять у черзі.
Однак, у медалі дві сторони. Справа в тому, що запропонований Київрадою варіант зовсім не скасовує, що набив оскому пайової участі. Тобто тепер від будівельників хочуть і перерахування відсотків від вартості об'єкта в місцевий бюджет, і виділення квартир.

Можна, звичайно розповідати, що таке нововведення в умовах кризи боляче вдарить по бізнесу, обрушить ринок і т.д. Так, частина компаній, в першу чергу невеликих, перекладе цей тягар на плечі покупців квартир, ціни на які і так не радують клієнтів. А ті, для кого соціальна відповідальність не пустий звук, і у кого обсяги будівництва дозволяють віддати необхідний відсоток без відчутних втрат, зроблять це.

Але хто відповість на головне питання - на що йдуть гроші від пайових внесків? Адже громада не бачить від них ефекту. Надто вже непрозорий механізм, занадто багато в ньому корупційних ризиків. Можливість зменшення суми, або взагалі звільнення від "податі" - все це залишено на розсуд Київради. Одним словом, готове середовище для "договорняків" і лобіювання, що дозволяє особливо хитрим просувати свої проекти без зайвих витрат. Вистачає і бажаючих відхопити собі шматочок від пайового пирога. У мільйонів, які направляються в бюджет будівельниками, навіть немає чіткого цільового призначення. Тільки розпливчасте формулювання "на розвиток інфраструктури". Природньо, з таким широким полем діяльності розпиляти і розтягнути кошти особливих труднощів не становить.

Само собою, страждають і будівельні компанії. Попри тому ж закону "Про містобудівну діяльність" ніхто не хоче зараховувати в пайовий внесок зовнішні мережі, прокладені будівельниками. Наприклад у компаній "Укрбуду" зараз на оформленні висить мереж на 70 (!) мільйонів гривень. І тягнеться це вже півроку. Всі ми прекрасно розуміємо, чому. А це, між іншим, і є та сама інфраструктура міста, на яку повинні виділятися крихти пайових внесків, що залишаються в бюджеті.

Зараз комісія Верховної Ради допрацьовує законопроект, покликаний раз і назавжди закрити тему, скасувавши пайову участь. І його заміна виділенням житлоплощі стане відмінним компромісом між владою та забудовниками. Допомога громаді повинна виражатися в квадратних метрах. А інфраструктуру будівельники і так покращують в кожному районі, де з'являються нові житлові комплекси.

Запропонована Київрадою ініціатива - це реальні квадратні метри, реальне житло, яке отримають члени багатодітних сімей, воїни АТО, чорнобильці та інші пільговики. У комітетах вже підрахували, що тільки по Києву це 200 квартир на рік. "Укрбуд" підтримає цю ініціативу і, впевнений, до нас приєднаються інші будівельні компанії. Ми з радістю забезпечимо житлом тих, хто цього потребує, але більше не хочемо набивати кишені чиновників. А для цього доведеться потрудитися і парламенту, і столичним депутатам.

Київрада, який виступає посередником між будівельниками і пільговиками, повинен чітко прописати цільове призначення квартир після їх передачі в комунальну власність міста. А заодно навести, нарешті, порядок в реєстрі черговиків на житло, де значаться 67 тисяч сімей. Він повинен стати, по-перше електронним, по-друге відкритим. І тоді громада сама зможе проконтролювати, кому дістануться безкоштовні квартири. Простим українцям, які потребують соціального захисту, або знову "знедоленим" чиновникам.

Прокоментуйте першим

Додати коментар до статті