У DIM.RIA пояснюють: йдеться не про появу нового закону, а про посилення контролю за правилами, які вже і так діють в Україні. Розберімося, що саме змінилося, які обов’язки мають рієлтори та чи стосується це покупців і продавців нерухомості.
Чи дійсно щось змінилося в законодавстві
Фінансовий моніторинг у сфері нерухомості не є нововведенням 2026 року. Основні правила діють ще з 2020 року після набуття чинності Закону України №361-IX. Саме цим законом рієлторів визначено як суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Тобто у визначених випадках вони повинні перевіряти клієнтів, аналізувати ризики операцій та реагувати на підозрілі ситуації.
Додатково у 2024 році наказом Міністерства фінансів №282 були деталізовані вимоги до організації фінмоніторингу для рієлторів, аудиторів та бухгалтерів. Тому нинішня увага ринку — це швидше наслідок посилення практичного контролю, а не запуск нової системи.
Що саме зобов’язані робити рієлтори
Якщо рієлтор працює офіційно (ФОП, ФОП із найнятими працівниками або ТОВ) і підпадає під вимоги законодавства, він має проводити базову перевірку клієнта.
Зокрема, може йтися про збір такої інформації:
- прізвище, ім’я та по батькові
- дата народження
- паспортні дані
- РНОКПП (ІПН)
- адреса проживання
У деяких випадках необхідно також з’ясувати походження коштів клієнта — наприклад, попросити довідки про доходи, декларації або документи про продаж іншого майна.
«Ключовим обов’язком рієлторів є інформування Державної служби фінансового моніторингу України виключно про підозрілі фінансові операції (діяльність) клієнта або спроби їх проведення. Для того, щоб рієлтори мали змогу застосувати ризик-орієнтований підхід, встановлені відповідні критерії визначення ризиків, а також затверджено положення щодо здійснення фінансового моніторингу суб’єктами, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Мінфін» — розповідають у Мінфіні.
❗ Що має бути зроблено, аби не порушувати закон:
- Бути на обліку в системі фінансового моніторингу
- Подати звітність про здійснені за участі рієлтора операції (до 25 січня 2027 року і далі щорічно)
- Не ігнорувати підозрілі операції, зазначати такі у звіті
Чи потрібно звітувати про кожну угоду від 400 тисяч гривень
Ні, і це один із найпоширеніших міфів. Сума 400 тис. грн — не означає автоматичне подання інформації про кожну угоду. Для рієлторів це насамперед поріг, після якого перевірка клієнта та джерела коштів може бути поглибленою.
Передача інформації до Держфінмоніторингу здійснюється не щодо всіх угод, а переважно у випадках:
- наявності підозрілих ознак операції
- невідповідності доходів і суми покупки
- використання складних схем розрахунків
- участі політично значущих осіб
- інших індивідуальних факторів ризику
Тобто сама по собі сума не є підставою для автоматичного звітування.
Чи є наразі ризики для покупців і продавців
Так, але вони переважно пов’язані не з самим рієлтором, а з прозорістю угоди. Саме тому покупцям варто завчасно підготувати підтвердження джерела коштів, якщо йдеться про значні суми.
Якщо вже вчиняється злочин — ухилення від сплати податків, то держава та податкові органи мають значно ширший інструментарій для відстеження діяльності рієлторів, ніж здається на перший погляд. Особливо це актуально у випадках системної неофіційної діяльності.
Яка при цьому роль DIM.RIA
DIM.RIA є платформою для розміщення оголошень про нерухомість і не виступає посередником у конкретній угоді між продавцем та покупцем.
Підсумуючи всю інформацію, увага до теми фінмоніторингу означає для покупців більше уваги до документів та походження коштів. Для рієлторів — необхідність працювати офіційно, системно та з розумінням вимог закону.
Прокомментируйте первым